Богородице Маріє, Божа Мати,
Поверни Свій Лик Святий на Україну.
Дай, Пречистая, нам сили подолати,
Пережити в мирі цю лиху годину.
Ти прости нам, Пресвятая, злодіяння,
За порушені за церкви, биті дзвони,
Дай нам милість, щоб принести покаяння,
Україна шле Тобі свої поклони.
Дай нам мудрості, щоб жить по заповітах,
Шанувати Боже Слово, нашу ниву,
Щоб жила в серцях любов, молитва світла,
Щоб душа була безгрішна і вродлива.
Не віддай , Царице, наше покоління
На Чорнобильську на пагубу, руїну,
Ти, Заступнице пошли благословіння
На Вітчизну нашу, Матір-Україну!
Микола Токар.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 6458 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Видно, що людина віданна Україні, живе її життям і вболіває за неї, щире Вам спасибі за те що написали, за те що Ви є, побільше би таких патріотів,низкий Уклін і здоров`я Вам рідненький. З повагою Ігор. Комментарий автора: Ігор! дуже вдячний за ваш відгук. Коли прожив усе життя на Україні, неможливо думати інакше.Адже вона. наша рідна Україна немає її рідніше Можно жити де завгодно апе відчувати себе Українцем. здоров*Я І ВАМ Ігоре з повагою.
Мой друг,оставь... - Николай Зимин Не уставай делать добро,ибо через них видна всем наша вера,любовь и милость Божия.
"Не жертвы,- милости хочу!
Я сыт красивыми словами.
Я - Бог твой и тебе плачу
Не словом.Я плачу делами!.."
Мой друг,оставь ты жертву уст.
Подумай,слово говорящий.
Так говорит тебе Иисус:
"Хочу Я жертвы настоящей!"
Проповеди : Горе пастырям …, которые пасли себя самих! - Сергей Сгибнев Церковь! Какая большая и какая ... БОЛЬНАЯ тема! Сколько их, овец, одиноко бредущих вдали от злачных пажитей, к которым должно было бы идти вместе с дружной семьей?!? И только ли их вина в том, что вот так, в одиночестве протекает их Христианство? А может это их беда? И идут они - одинокие овцы, как укор "пастырям, что стали пасти сами себя"?