Моя душа – це храм чи купа цегли? -
Про це запитую щодня себе, -
І я збираю чи руйную
Таланти всі, що в мене є?
Бо кожен день – то є багатство,
Яке не можна витрачать
На марноту й пусті бажання
Наш час не варто розкидать.
Будує в серці кожен те, що хоче
З можливостей, талантів і часу.
І дехто зводить замки превисокі,
Бо бачить в всьому лиш земну красу.
А деякі нічого не будують,
Пливуть життям немов по течії:
Ніяких планів, мрій не мають,
І свій талант як цеглу розкидають,
В руїнах проживають свої сірі дні.
І тільки одиниці крізь страждання
Будують в своїм серці дивний храм.
Господь шліфує мури серця їх роками,
Щоб кожен камінь засіяв мов діамант.
Їм не дається все так просто,
Бо кожна справа - віра в майбуття,
І мури серця їх оплакані сльозами,
І болем цементовані,тому міцна душа.
Бо коли падали, вони завжди вставали
І знову будували в серці храм,
Молили Бога і щиро благали,
Щоб Він їм сил щодня давав.
Кожне серце мріє бути храмом,
Кожен дух злетіти хоче в небеса!
То чому ж ми часто витрачаєм
Всі ресурси на пусті діла?
Хочу я, щоб діамантом
Сяяв завжди мій собор,
Щоби музика лунала,
І щоб там всміхався Бог!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Изнемогшему в пути - В. Навлинский Автор этих стихов прошел сложный жизненный путь. Он обратился к Господу через откровение Иисуса Христа в ночном видении. Затем примкнул к одной из деноминационных церквей, в которой, как выяснилось впоследствии, не возвещалась вся евангельская истина.
Запросы его сердца встретили полное непонимание среди служителей, и это непонимание в конце концов вылилось во враждебность и даже предательство с их стороны.
Его поиски, сомнения, а также его посещение обездоленных и больных людей наложили отпечаток на содержание его стихов.
Более того, многие его стихи и были посвящены его знакомым, некоторые из них впоследствии обратились к Господу.
Публицистика : Под лежачий камень вода не течет - Николай Николаевич Почему вода не течет под лежачий камень? Да все потому, что она его обтекает по закону наименьшего сопротивления. Камень, который лежит срастается с местом на котором он лежит. Воде трудно забраться под него.
